Іван Миколайович Вишневський – видатний вчений, визнаний фахівець в галузі ядерної фізики і атомної енергетики, заслужений діяч науки України, лауреат Державної премії України,  директор Інституту ядерних досліджень НАН України, академік НАН України.

Народився в с. Табори Баранівського району Житомирської області в сім’ї селянина. У 1960 році закінчив з відзнакою фізико-математичний факультет Кам’янець-Подільського державного педагогічного інституту. Після закінчення інституту (в 1960-1966 рр.) працював вчителем фізики у школах м. Хмельницького, асистентом кафедри фізики Кам’янець-Подільського державного педагогічного інституту, старшим викладачем Хмельницького філіалу Українського поліграфічного інституту ім. Івана Федорова, служив у армії.

У березні 1966р. вступив до аспірантури Інституту фізики АН УРСР (м. Київ). Саме це визначило подальшу долю майбутнього вченого – він пристав до потужної наукової школи з ядерної спектроскопії, яку очолював видатний фізик-ядерник Георгій Дмитрович Латишев. Швидкому росту сприяло й визнання у світі на той час необхідності приоритетного розвитку ядерно-фізичних досліджень. Для подальшого навчання у березні 1967 р. Іван Миколайович був відряджений у провідний ядерний центр – Інститут теоретичної і експериментальної фізики (м. Москва). Після закінчення (1969 р.) отримав направлення на роботу в Інститут фізики АН УРСР, де працював на посадах інженера, молодшого наукового співробітника.

У 1970 р. перейшов на роботу у новостворений Інститут ядерних досліджень АН УРСР (зараз ІЯД НАН України у Києві) і того ж року захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук. Після цього успішно долає посадове сходження – старший науковий співробітник, завідуючий лабораторією, завідуючий відділом. Своє сорокаріччя авторитетний вчений зустрічає під час роботи у 1978-1980 рр. в одному з провідних європейських фізичних центрів – Інституті ядерної фізики імені Макса Планка (м. Гейдельберг тодішньої Федеративної Республіці Німеччині). А вже через два роки, після захисту у 1982 році докторської дисертації, влітку 1983 року його призначили виконуючим обов’язки директора Інституту ядерних досліджень АН УРСР. З березня 1984 р. і до цього часу Іван Миколайович Вишневський – директор Інституту ядерних досліджень НАН України. У 1989 р. йому було присвоєне вчене звання професор зі спеціальності “Фізика атомного ядра і елементарних часток”, а в 1990 р. він був обраний членом-кореспондентом АН УРСР зі спеціальності «Експериментальна ядерна фізика». Тоді ж за цикл наукових праць «Збудження ядер при анігіляції позитронів» вчений був удостоєний премії Президії АН УРСР ім. К.Д. Синельникова. У 1995 р. І. М. Вишневського обрано дійсним членом НАН України зі спеціальності «Атомна енергетика».

Іван Миколайович Вишневський веде активну науково-дослідну роботу та роботу з підготовки наукових кадрів. Ним створено та активно працює під його керівництвом відділ структури ядра, серед його учнів 5 докторів та 14 кандидатів наук.

За особистий внесок у розвиток вітчизняної науки і організацію наукових досліджень з ядерної фізики Указом Президії Верховної Ради УРСР у 1986 р. Івану Миколайовичу Вишневському присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки Української РСР», а в 1999 р. – присуджено Державну премію України в галузі науки і техніки за цикл наукових праць «Закономірності та аномальні явища в ядерних процесах». У 2006 році Івана Миколайовича відзначено Державною нагородою України орденом «За заслуги» III ступеня.

І. М. Вишневський – голова вченої ради Інституту ядерних досліджень НАН України, голова спецради із захисту докторських та кандидатських дисертацій, член бюро та заступник академіка-секретаря Відділення ядерної фізики та енергетики, голова наукової ради НАН України з проблеми «Ядерна фізика та енергетика», голова науково-технічної ради та член колегії Держатомрегулювання України, член науково-технічної ради Мінпаливенерго України, Українського ядерного товариства, Українського фізичного товариства, член редколегій багатьох наукових журналів.

Протягом 10 років І. М. Вишневський входив до складу Вченої ради Об’єднаного інституту ядерних досліджень (м. Дубна, РФ), був членом Комітету з питань ядерної політики та екологічної безпеки при Президентові України. З 1984 по 1992 рр. очолював Міжвідомчу раду України зі зв’язків з МАГАТЕ, був офіційним і уповноваженим представником України на Генконференціях МАГАТЕ, входив до ради керуючих МАГАТЕ (1990-1992 рр.).

Наукові інтереси І. М. Вишневського охоплюють широке коло фундаментальних і прикладних проблем ядерної фізики та атомної енергетики. За результатами наукової діяльності ним опубліковано близько 400 наукових робіт.

Основні наукові праці присвячені дослідженню збуджених станів атомних ядер на пучках зарядженні часток і в радіоактивному розпаді. В його роботах відкрито декілька сотень збуджених рівнів у багатьох ядрах, визначено їх квантові характеристики, встановлено аномалії у процесах внутрішньої конверсії електронів. Уперше експериментально встановлено нові канали розпаду ядра через «електронні містки», існування тороїдних моментів у ядрі; відкрито новий ефект збудження ядер при анігіляції позитронів.

Важко не помітити, мабуть, головного досягнення Вишневського – все це робилось у «буремні 90-ті», дуже не прості часи визначальних геополітичних, економічних та соціальних змін. До наведених вище дат життєпису треба додати квітень 1986 року з вибуховою вимогою прийняття стратегічних рішень й тактичної боротьби за успіх невичерпної практичної роботи. У ці часи ІЯД став головною організацією із наукового керівництва та супроводу абсолютно нових напрямків, цілих галузей ядерно-фізичних, технологічних, екологічних досліджень, які треба було забезпечувати у новій самостійній державі. І. М. Вишневський особисто та очолюваний ним Інститут ядерних досліджень НАН України відіграли визначну роль у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: були виконані повномасштабні тривимірні розрахунки нейтронних і енергетичних полів у зруйнованому реакторі, проведені дослідження ядерної безпеки об’єкта «Укриття» та визначені рівні радіоактивного забруднення, здійснений фізико-технічний контроль стану зруйнованого блоку, досліджена міграція радіонуклідів у навколишньому природному середовищі та їх переходи у біологічні об’єкти, розроблені нові детектори, прилади та системи для вимірювання радіоактивності тощо. Як результат, за його участі та під його керівництвом в Інституті ядерних досліджень виник цілий напрямок та здійснюється значний обсяг робіт з радіоекології та радіобіології, розвитку радіаційних технологій.

Велику увагу академік НАН України І. М. Вишневський приділяє вирішенню проблем ядерної енергетики, зокрема подовженню ресурсу корпусів енергетичних ядерних реакторів, дослідженню впливу нейтронного опромінення на конструкційні матеріали, підвищенню ядерної безпеки реакторів АЕС. Він є одним із авторів «Стратегії розвитку атомної енергетики України до 2030 року».

Вже більше десяти років творчий підхід та відповідальна громадянська позиція академіка Вишневського сприяла розбудові та підвищенню авторитету Українського ядерного товариства. Багато років він обирався віце-президентом та членом правління УкрЯТ. Іван Миколайович, разом з керівниками та колегами – членами Товариства, серед яких достатньо вихідців з керованого ним Інституту ядерних досліджень, багато робить для розвитку ядерної галузі України.